Леонід Фінберґ, директор Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства

Існує така собі істина, що всі світові трагедії добре закінчуються, але мало хто доживає до кінця. Я думаю, що кожен із нас намагається відповісти на запитання, наскільки це загрозливо, наскільки ці суперечності ідентичностей загрожують нам сьогодні. Спробую привернути увагу до декількох чинників, які, на мою думку, сприяють тому, що діалог мусить бути цивілізованим. Отже, зовнішні чинники. Може, вперше Європа з часів Другої світової війни практично живе мирно. Винятки ми знаємо, але основні тенденції – це вирішення багаторічних конфліктів мирним шляхом. Мені здається, що попри невеличкий досвід української державності, країні все ж вдалося уникнути гострих конфліктів, знайти консенсус чи спільну мову.

Ще одне. Мені здається, що в Україні сьогодні не накопичилися такі критичні соціальні конфлікти, що, як ми знаємо, часто бувають каталізаторами всіх суперечностей. Ми не маємо груп населення, які дуже аґресивно налаштовані щодо влади. Ще один чинник, на який свого часу звернув увагу О. Пасхавер: під час президентських перегонів в Україні було вирішено питання переходу знедолених до бідних. Пам'ятаєте, коли пенсія була 20 доларів, а потім вона стала 80, як сьогодні. На 80 доларів вже люди виживають, на 20 вони риються в смітниках.

Я не абсолютизую цей факт, але він як тенденція мусить бути врахований. І ще одне. Дякувати Богові, ми не маємо в наших силових елітах тих груп, які знають смак крові. Не вони вводили війська до Афганістану, не вони були в Чечні. Тут ще звертали увагу на те, що й наші економічні еліти теж зацікавлені в тому, щоб у мирний спосіб вирішувати наявні суперечності. Ще хотів би звернути увагу на такі факти. Сьогодні зранку по телевізору, коли показували пожежу на Шулявці, був дуже цікавий коментар. Чорношкірий пан сказав: «Люди добрі, якщо хотіли забрати у нас власність, то треба було прийти і вкрасти, а палити навіщо?». А потім така фраза: «Всі ж ми європейці». Є певні тенденції, певні чинники, які, хочеться сподіватися, сприятимуть тому, що всі проблеми різних ідентичностей, різних соціальних сил, які сьогодні певною мірою антогоністістичні, будуть вирішені у мирний спосіб.

Роман Спектор
Я бы хотел, не дискутируя или защищая ту или иную точку зрения, все-таки интерпретировать контекст, который кажется мне важным. Это сегодняшние исторические тенденции, связанные с навязанным территориализмом в отстаивании границ, государственности, права и т.д., и так или иначе заявляющий о себе екстерриториализм. И хочу просто, чтобы ученое собрание услышало результаты некоторых исследований.

Дело в том, что, по разным оценкам, около 80% (по некоторым данным около 85%) мировой экономики сосредоточено в руках транснациональных корпораций. Это известно уже давно, и тем не менее реакция на эту всепобеждающую и всемирную тенденцию минимальна, что свидетельствует о начале исторического процесса ослабления государственности как института. И это еще раз замыкает начало ХХ в. с началом ХХІ в., когда очень многие тоже сомневались в том, насколько оправдывает себя идея государственности, и, в частности, то, о чем я говорил, национальных государств, и что не выдерживает критики чисто эмпирически, перестав быть таковыми. Мне кажется, что экономическая эстафета, которая в очень многих головах является определяющей, останется моделью и для будущего мира порядка, где человечность права будет защищаться не столько государственной, сколько транснациональными или трансрегиональными, что было бы точнее, институтами, способными культивировать и защищать формы идентичности, исторически сложившиеся и по-человечески оправдавшие себя.

Сергій Кримський
Я поддерживаю разговор о том, что необходимо дополнить обсуждаемую тему проблемой нациогенеза. Эта мысль у меня возникла потому, что я хотел бы обратить ваше внимание на одну очень известную истину, которую доказывал Лев Гумилев, о том что всякая нация в процессе нациогенеза испытывает осязательно-тектонический раскол, то ли по социальным, то ли по цивилизационным, то ли по поведенческим признакам, но обязательно каждая нация (Гумилев привел очень много примеров этого раскола). Интересно, как определить раскол, который намечается сейчас в Украине – цивилизационный, культурный, политический и т. д.?

Йосиф Зісельс
Спробую стисло підбити підсумки нашого круглого столу. Звичайно, у такому короткому і різноманітному огляді неможливо було досягти якихось вагомих узагальнень, але все було дуже цікаво, і я вдячний всім, хто відгукнувся на наше запрошення.

Надзвичайно важливо було почути один одного, думки фахівців різних галузей науки. Ми змогли з'ясувати, що відмінності дійсно є. Як їх називати? Цивілізаційні, просторові, темпоральні, індустріальні чи постіндустріальні? Головне, ми дійшли висновку, що вони є, і їх слід враховувати, якщо ми стратеґічно плануємо життя нашої держави на віддалену перспективу. Існуючі відмінності, і ми про це говорили, побутують не в чистому вигляді, вони змішані, і на цьому також акцентувалася увага. Але змішаність означає, що ми знаходимося на межі між двома системами, які впливають на населення, що проживає по обидва боки межі. Відмінності, про які ми говоримо, не є трагедією, між ними немає детермінованого потенціалу конфлікту доти, поки ми не хочемо змінити чужу ідентичність, зробити її такою, як наша. Тобто, виникає ідея співіснування цих відмінностей, не культивування, не політикування над ними, але й не нівелювання.

Можливо нам слід подумати над моделлю історичної матриці України, яка допоможе нам створити модель співіснування різних ідентичностей в межах однієї держави. Відмінності цих ідентичностей є суттєвим чинником, який і надалі впливатиме на соціальну і політичну поведінку соціуму в різних реґіонах України, і тому їх не можна не враховувати. Дуже мало було сказано про структуру ідентичності, більше того, були сумніви, що структуру ідентичності можна фіксувати так само, як ставлення людей до релігії та держави. І останнє, на чому я хотів би закцентувати увагу. Межа між ідентичностями не є сталою, утвердженою раз і назавжди. Вона змінюється у просторі і в часі, вона не є такою фіксованою, як велика китайська стіна чи «залізна завіса», що існувала між радянською і західною частинами світу.

Ще раз дякую всім.