Пам’ять

РАУЛЬ ВАЛЕНБЕРҐ – СИЛА ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ

Наталка ШИНКАРУК

Видатному синові Швеції Раулеві Валенберґу присвячено виставку з фондів Єврейського музею у Стокгольмі. Виставка «Рауль Валенберґ – сила однієї людини» демонструється за межами Швеції вперше і першою країною стала Україна. 22 вересня за сприяння Посольства Швеції, Інституту юдаїки та Центру Європейських гуманітарних досліджень НаУКМА, експозицію відкрито в Національному музеї літератури України.
Шведський дипломат Рауль Валенберґ – легендарна людина, що під час Другої світової війни врятувала життя десяткам тисяч угорських євреїв, а потім зникла безвісти у застінках НКВС.

Організатори виставки, використовуючи звук і світло, створили атмосферу того часу і міста, де діяв Рауль Валенберґ, фотографії і документи розповідають про його життя і місію. Ось маленький Рауль разом з мамою, ось випускник коледжу, а далі вже дорослий разом з товаришами у Південній Африці. Серед експонатів – швецький дипломатичний паспорт Валенберґа, угорське посвідчення водія, листи до матері та реєстраційна картка прибуття до в’язниці на Луб’янці, а також звіти двох комісій, що розслідували справу про зникнення шведського дипломата – шведсько-російської та комісії Еліасона. І хоча таємниця зникнення Валенберґа і його поневірянь у сталінській Росії залишається й досі не розкритою, його родина і всі, кому не байдужа доля цього героїчного чоловіка, сподіваються, нарешті, дізнатися правду.
Доля Рауля Валенберґа й досі вражає і хвилює людей не лише у Швеції, а й в усьому світі. Нашій молоді потрібні добрі взірці. Рауль Валенберґ може бути таким взірцем. Завдяки притаманним йому рішучості і мужності він став героєм у часи Голокосту і безмежного лиха.

Цією виставкою Єврейський музей у Стокгольмі вшановує видатний вчинок Рауля Валенберга і поглиблює знання про одного з найбільших героїв Швеції.
На відкритті виставки було багато гостей, а інтерв’ю ми взяли у організаторів.
Пан Йон-Крістер Оландер, Надзвичайний і Повноважний Посол Швеції в Україні. «Ця виставка – спогад про жахливі і героїчні події, що відбувалися в Європі, зокрема в Угорщині, наприкінці Другої світової війни. Дуже важливо, щоб подібне ніколи не повторилося, щоб люди зрозуміли, що треба спілкуватися попри расові, національні і релігійні відмінності. Необхідно знаходити спільну мову, поважати один одного і працювати разом у суспільстві, де ви живете.
У моїй країні теж є меншини, і було б неправдою сказати, що в нас не існує проблем, але ми намагаємося вирішувати їх. До програм шведських шкіл входить уроки толерантності, щоб у молоді формувалося толерантне ставлення до людей, які чимось відрізняються від нас».
Івона Якобсон, директор Єврейського музею у Стокгольмі. «Це універсальна виставка, і насамперед вона є дуже важливою для молоді, оскільки кожна молода людина може побачити, що Рауль Валенберґ – це зразок мужності і приклад того, як можна у скрутну годину допомоги іншій нації, іншим людям. І особливо важливо, коли так діє людина, що живе в нейтральній країні, а їде туди, де йде війна. Сьогодні таке теж можливе. Рауль Валенберґ був сповнений любові і спічуття до людей, які потребували допомоги. А якщо людина вихована на любові до людей, то вона зможе зробити все, що від неї залежить, аби передати любов іншим людям і не вагаючись прийти на допомогу, якщо це знадобиться. Доля Валенберґа доводить, що не треба чекати, поки діяти почне хтось, треба починати самому і так формувати майбутнє своєї країни і всього світу. В цьому сенсі виставка є взірцем поведінки людини й для нинішнього часу. Кожна країна, кожен народ мають власну історію, але на цій виставці відвідувачі можуть побачити коріння добра і визначитися з своїм шляхом служіння добру і мирному майбутньому. У Швеції працювали дві комісії, які розслідували справу зникнення Рауля Валенберґа – шведсько-російська і Комісія Еліасона, яка встановила, що Валенберґ два роки провів у Росії. У справі Валенберґа фігурують імена семи тодішніх чиновників зовнішньополітичного відомства Швеції, що припустилися трагічних помилок, але Комісія наголошує, що найголовніша відповідальність за долю Валенберґа лежить на Радянському Союзові. Всієї правди ми не зможемо дізнатися доти, доки в Росії не будуть відкриті всі архіви. Родина Валенберґа сподівається, що експерти дійдуть зрештою достовірного висновку. Ми не втрачаємо надію і віримо, що Валенберґ живий, принаймні поки не доведено протилежне.»

Пауль А. Левін, викладач історії Голокосту в Упсальському університеті, співавтор книги про Голокост «Розкажи своїм дітям», член виставкового комітету на запитання, чи є необхідним і ефективним виховання толерантності у молоді відповів:

«Є різні шляхи. Якщо бути просто толерантним в сенсі терпимим, то можна навіть образити людину, а у вмінні прийняти чиюсь точку зору і полягає толерантність. Ми вчимо дітей розуміти, а не вбивати один одного у наш жорстокий час, коли навкруги стільки ненависті.

Щоб виховувати толерантність і демократію, ми розповідаємо реальні епізоди з історії, у даному випадку про Рауля Валенберґа, який є яскравим прикладом виховання толерантності, адже сенсом життя він обрав допомогу людям, отримавши жорстоку і незаслужено гірку долю. Перетворення звичайного комерсанта на героїчного дипломата, в час, коли небагато людей намагалися допомогти євреям врятувати життя, було наслідком його власного вибору. Ідучи до Будапешта, Валенберґ розумів, що ризикує життям, але очевидно не міг уявити гіркоти свого ув’язнення і життєвої трагедії.» Галина Сорока, гендиректор Національного музею літератури України.

«Постать Рауля Валенберґа доводить силу добра, мужності, прагнення боротися за це добро. Цей приклад – натхнення для всіх тих, хто сьогодні веде таку боротьбу, приклад того, що може зробити лише одна людина у боротьбі світла і тіні, добра і зла, якщо серце її справді озброєне добром, і якщо вона має мужність боротися.»


Леонід Фінберг, директор Інституту юдаїки. «В основу виставки покладено блискучу концепцію, професійно підготовлені експозицію і каталог. Все зроблено не банально, а надзвичайно зацікавлено. Безумовно це достойне вшанування пам’яті, причому пам’яті однієї людини. Проте це й пам’ять про лихоліття, про людські долі, про тих, хто став на праведний шлях до врятування людяності у нелюдяний час. Пам’ять через стільки років має бути не відкритою раною і не пропагандистським кроком, а лише високою, інтелектуальною пам’яттю вражень.
Інститут юдаїки вже має досвід подібних виставок, наприклад з музеєм Анни Франк, а також виставки, що розповідала про правозахисників – людей різних часів і доль, які багато зробили для виховання в суспільстві взаєморозуміння і толерантності, які захищали право не лише на життя, а й на достойне людини життя. Ми вважаємо надзвичайно важливим, що в наших заходах беруть участь старшокласники, які працюють гідами. Мені здається, що це непересічний досвід. І це набагато переконливіше, коли розповідають, а отже пропускають через свої душі діти – майбутнє не лише країни, а й усього світу.»
«Сподіваємося, що ця виставка змусить відвідувачів замислитися, а отже, підштовхне до діалогу», – сказала Івона Якобсон. І такий діалог відбувся у стінах НаУКМа.
На семінарі виступили Пауль Левін із доповідями «Голокост в Європі та Україні очима західних істориків», А. Подольський «Голокост у сучасній українській історіографії», М. Кальницький «Катастрофа київського єврейства». Тематичне засідання було присвячено темі «Сила однієї людини». Тут виголосили доповіді Пауль Левін «Місія Рауля Валенберґа – історичне і моральне значення подій у Будапешті 1944-1945 рр.» та Жанна Ковба «Місія митрополита Андрея Шептицького – історичне та моральне значення подій у Львові 1941-1944 рр.»
Наступного дня відбувся семінар-тренінґ на тему «Для чого викладати тему Голокосту та навчати толерантності». Тут виступили з доповідями і провели тренінги Пауль Левін, Олександр Войтенко, Наталія Бакуліна й Майкл Еноксон. Вони розповіли про уроки Голокосту в українських і шведських школах, навчання толерантності в Україні (досвід міжнаціонального дитячого табору «Джерела толерантності»).
Надзвичайно цікавим, на наш погляд, був тренінґ Олександра Войтенка (Асоціація вчителів «Нова доба») на тему «Моральний вибір у критичній ситуації – реальність і можливості». Адже ми пам’ятаємо сьогодні Валенберґа і віддаємо шану його мужності й відданості життю не тому, що він врятував певну кількість євреїв, а тому що у критичній ситуації зробив мужній вибір – взявся допомагати в час, коли більшість відвернулися.

До головної сторінки
Контакт
Copyright FORUMN © 2004-2005 // Дізайн та підтримка- О. З.