Вересень 2007

НАТАЛІЯ БАКУЛІНА: «МИ ПРОЖИВАЄМО РАЗОМ ЦІКАВЕ ЖИТТЯ В АТМОСФЕРІ ПОРОЗУМІННЯ І ВЗАЄМОПІЗНАННЯ»

— Як би ти охарактеризувала роки існування табору та перспективні напрями роботи?

— За п'ять років існування було проведено дев'ять змін табору. За цей час у проекті взяли участь понад тисячі підлітків і близько шістдесяти дорослих з різних національних громад України, Молдови, Білорусі та Росії – ассирійської, білоруської, болгарської, вірменської, грецької, єврейської, кримськотатарської, литовської, молдавської, німецької, польської, ромської, російської, румунської, татарської, турецької, угорської, української.
Безумовно, кожна зміна була особливою, але незмінними залишались мета, концепція табору й основні методичні принципи, які були започатковані педагогічним колективом табору і на основі яких розробляється вся структура і програма. Мета проекту – виховання у підлітків національної, міжконфессіональної, міжособистісної толерантності.

Звичайно, ми постійно думаємо над новими формами роботи, над змістом кожного дня, над різними культурними аспектами, адже це задача не з легких – за один день прожити життя народу.

Тобто, головною методичною задачею є пошук нових граней змісту, методів, форм і засобів роботи. Хотілося б, аби ми зробили «бібліотеку толерантності» – комплект робочих матеріалів для вихователів, дидактичний матеріал для дітей, пісенники з нотним станом і довідкою про історію виникнення цієї народної пісні, аудіо- та відео- збірники тощо.

Перспективним напрямом є продовженням неформальної роботи і розробка системи з виховання толерантності у безперервному навчальному процесі – у школі.
Якщо ми говоримо про серйозну роботу і за мету ставимо виховання прийдешнього покоління, то для цього треба підходити ґрунтовно. На мою думку, слід запровадити спеціальні молодіжні табори, зимові та літні школи толерантності для молоді і молодіжних лідерів, робити справжні наукові конференції, майстер-класи, набиратися досвіду у близькому та далекому зарубіжжі. Тобто, це має бути ціла освітня система. І до цього, я сподіваюсь, ми обов'язково прийдемо. Бо успіх – у поєднанні ентузіазму, аматорства та досвіду і професіоналізму.

Гадаю, що поступово, ці далекі і середні перспективи стануть близькими, бо ніхто не має сумніву в їхній актуальності для нашого суспільства. Хотілося б лише активнішої підтримки і розуміння з боку держави і різних фондів.

— Нині у таборі відбувається процес зміни поколінь, приходять молоді вихователі й їхні помічники, та ще й з числа вихованців. Як це впливало на роботу?

— Так, 2005 року я вперше взяла на себе відповідальність і започаткувала традицію залучення молодих помічників вихователів з числа найактивніших дітей минулих таборів, і сьогодні з впевненістю можу зазначити, що цей крок став вкрай позитивним для розвитку проекту. Наша молодь відзначається неповторністю, відповідальним ставленням до роботи, глибокою національною свідомістю і бажанням передавати свої знання, почуття молодшим. З іншого боку, вони уважно придивляються до досвідчених вихователів, вчаться секретам педагогічної майстерності. Поєднання досвіду та бурхливої творчості дуже позитивно впливає на роботу і збагачує як вихователів, так і дітей.

— Оскільки ми стоїмо на порозі великих політичних подій, а політики у нас мають схильність до протиставлення Сходу Заходу, чи помітила ти таку тенденцію, або певні стереотипи, як вирішується в таборі мовне питання?

Може у деяких політиків і є схильність до розподілу нашої держави на Схід-Захід, але не на території простору толерантності. На щастя ні у дітей, ні у дорослих не виникає ніяких проблем із порозумінням, адже табір збирає представників різних національних громад з усієї України – і з Закарпаття, і зі Східної України, і з Криму, але ми проживаємо всі разом цікаве життя в атмосфері порозуміння і взаємопізнання.

Щодо мовного питання, то переважна частина дітей багатомовні. Вони знають і державну мову (українську), і материнську мову (мову свого народу), і російську мову, і декілька іноземних мов. Але, звичайно, спостерігаємо, що діти зі сходу України переважно спілкуються російською, діти з Західної України – українською, діти – представники громад, що компактно проживають (угорці, румуни, молдавани, кримські татари) дуже добре володіють рідною мовою, але також спілкуються й українською, й російською мовами.

Але цікаво, якщо у перші два дні, можливо, й виникають мовні труднощі, особливо у представників громад, що проживають компактно, то надалі спільна діяльність, спільні інтереси, вікові особливості – все це сприяє зняттю мовних труднощів і формуванню порозуміння. Одним із засобів залучення до вивчення мов національних меншин у нашому таборі є «Словник толерантності», який включає найуживаніші мовленнєві кліше українською, російською, мовою національної меншини та транскрипцією. Також ми вивчаємо пісні національною мовою, на заняттях вихователі використовують безевівалентну лексику. Таким чином, діти значно збагачують не лише свій словниковий запас, а й збагачують соціокультурну та лінгвонародознавчу компетенції, вчаться міжкультурної комунікації та зрештою розширюють світогляд.

На мій погляд, політикам не варто гратися з мовним питанням, особливо розігрувати національне питання, і зокрема мовне, у передвиборчій боротьбі.

— Ти як керівник табору відчуваєш реальну допомогу саме керівників громад чи все це тримається на молодих ентузіастах, які намагаються урізноманітнити національне життя? Як часто керівники громад приїздять в табір, що дає такий візит?

— Безумовно, робота здійснюється через керівників громад, але далеко не всі беруть активну участь. Я вважаю, що тут є ряд причин. З одного боку, зрозуміло, що у громад є власні проблеми та напрями роботи, часто не вистачає фінансових можливостей на проведення такої роботи, не вистачає кадрів тощо. З іншого, більшість громад розуміє і поділяє принципи проекту «Джерела толерантності» і дуже відповідально ставиться до відбору та підготовки дітей, які представлятимуть громаду у таборі.

Адже саме вони є носіями тієї чи іншої культури, і тому намагаються якомога краще представити свою культуру і спробувати занурити в неї інших. Так, дуже відповідально і активно готується румунська, болгарська, єврейська, кримськотатарська, грецька, молдавська, вірменська, татарська громади.

До таборів керівники навідуються, на жаль, не часто. Але їхня присутність значно підвищує статус громади у таборі. До нас приїздили керівники вірменської, грецької, єврейської, молдавської, болгарської, німецької, польської, російської громад. Їхній приїзд був не лише офіційним – вони приїжджали з подарунками для дітей, з матеріалами для занять, розповідали багато цікавого і нового з життя своєї громади.

— Що ти можеш сказати про роботу київського й інших клубів толерантності, як робота впродовж року позначається на кваліфікації керівників загонів, проведенні національних днів, загалом роботі табору?

— Хоч проект клубів існує лише другий рік, але їхня діяльність сприяє глибшому осмисленню різних аспектів толерантності, розширює світогляд школярів, розвиває їхню індивідуальність і водночас формує навички співпраці, взаєморозуміння тощо. Діти, які беруть систематичну участь у роботі клубу, є більш вмотивованими, в них значно міцніше формуються позитивні стереотипи толерантної поведінки людини. В таборі вони переважно стають лідерами.

Важливим аспектом роботи клубів є школа вихователів для молоді, що готує помічників вихователів і молодих вихователів табору. В процесі роботи школи вихователів учасники клубу навчаються інтерактивних методів роботи, вирішують різні проблемні ситуації, готують і проводять у школах заняття з толерантності, знайомляться з національними громадами, самостійно організують масові заходи, обговорюють нові ідеї програми таборів. Отже, у клубі відбувається важливий етап підготовки молодих спеціалістів, формуються професійні навички, розвивається творчий потенціал. З гордістю зазначу, що найактивніші та найвідповідальніші учасники школи вихователів вже два роки професійно і творчо працюють у таборах, де основне навантаження безумовно випадає на вихователів – представників різних громад. Взагалі я пишаюся нашим творчим колективом, нашою дружньою сім'єю.

До головної сторінки
Контакт

Copyright Форум Націй © 2004-2007
Дизайн та підтримка- О. З.