«...Ми не маємо права забути»

Анатолій ПОДОЛЬСЬКИЙ, кандидат історичних наук, директор Українського центру вивчення історії Голокосту

Зустріч через 65 років після повстання в Собіборі	Дорога смерті (Собібор)

У середині квітня 2008 року Український центр вивчен­ня історії Голокосту у співпраці з польськими колегами: меморіальними музеями, створеними на місцях колишніх нацистських концентраційних таборів і таборів смерті Майданек і Белжець, провели спільний науковий семінар для студентів - майбутніх істориків з різних українських університетів.

Семінар було присвячено різноманітним аспектам історичної долі єврейських громад на теренах Галичини: Західної України та Східної Польщі, в часи між двома світо­вими війнами та в період нацистської окупації цих земель в роки Другої світової війни. Такий науково-освітянський проект Центр разом із польськими партнерами проводить вже вдруге (перший семінар відбувся в березні 2007 року, учасниками якого були не тільки студенти, а й викладачі історії українських шкіл), і ми й надалі будемо намагатися робити все можливе, щоб цей семінар став традиційним для освітян і майбутніх науковців-гуманітаріїв з України.

Учасниками цьогорічного семінару виявилися чудові мо­лоді люди з усієї України: 14 студентів, переважно май­бутніх істориків, а також політологів, соціологів і культуро­логів з 12 університетів України - Києва, Івано-Франківська, Житомира, Дніпропетровська, Харкова, Луць­ка, Рівного, Вінниці, Запоріжжя. Вік учасників від 18 до 22 років, рівень підготовки: досить фахове знання історії Дру­гої світової війни, проблематики історії Голокосту в Європі, добре володіння англійською мовою абсолютно всіма учас­никами семінару. Деякі студенти вже мають перші власні наукові публікації, частина учасників крім англійської ро­зуміє й читає польською й німецькою. Високий рівень підго­товки нашої групи сприяв успішному проведенню семінару. Рекомендації щодо участі тих чи інших студентів надали Центрові викладачі університетів історичних та інших гу­манітарних факультетів, з якими ми співпрацюємо з 2002 року в рамках різноманітних наукових і освітянських про­ектів. Для нас це є надто важливим, тому що ми бачимо зв'язок між напрямами діяльності Центру, відтак маємо підстави сподіватися, що наш труд виявиться немарним...

Форма проведення семінару, яку ми вже неодноразово апробували і яка нам видається непоганою для сприйняття досить важкого й неоднозначного матеріалу, - так званий «семінар на колесах». Саме завдяки такій формі наш семінар виявився продуктивним. Впродовж п'яти днів учас­ники заходу відвідали місця, що пов'язані з єврейською історією та історією Голокосту у Львові, Любліні, Влодаві, побачили на власні очі меморіальні комплекси на місцях ко­лишніх концентраційних таборів і таборів смерті Майданек, Белжець, Собібор, побували в Травниках, де під час на­цистської окупації Польщі знаходилася школа для підго­товки охоронців (вахманів), що направлялися до гетто і та­борів. Під час цих екскурсій було створено унікальну мож­ливість для українських студентів поспілкуватися з тими, хто пережив Голокост у нацистських таборах смерті на польських теренах. Одночасно з такими екскурсіями та зустрічами кожного дня на семінарі відбувалися лекції, за­няття, дискусії, круглі столи з проблематики історії Голо-косту, українсько-польсько-єврейських взаємин в екстре­мальних умовах війни, осмислення цих подій у сучасних Польщі й Україні. Лекторами і модераторами дискусій були польські й українські історики: Роберт Кувалек, Жанна Ковба, Томаш Кранц, Максим Гон, Томаш Ханейко, Михай­ло Тяглий, Мажена Баум, Анатолій Подольський, Адам Копцьовський,   Кшиштоф   Сквировський   та   ін.   Таке поєднання екскурсій і теоретичних занять сприяло високо­му рівню проведення семінару й осмисленню побаченого і почутого з боку студентів-учасників.

Неможливо розповісти про всі враження студентів від семінару. Ми попросили всіх учасників упродовж місяця надіслати свої роздуминад пережитим і побаченим.. Нині більшість із них уже надіслала їх. Маємо також сту­дентські анкети, які були заповнені в останній день семіна­ру. Таким чином, спираючись на ці матеріали, я можу вио­кремити деякі аспекти, що найбільше схвилювали ук­раїнську молодь під час наукового семінару. Передовсім вразив підхід наших польських колег-істориків, для яких є абсолютно зрозумілим той факт, що історія польського єврейства, Голокост на теренах Польщі - не лише історія євреїв, а насамперед історія Польщі. Історична пам'ять су­часного польського суспільства, як, до речі, й багатьох інших європейських суспільств, формується на позиціях поліетнічності й полікультурності. Німецький історик Гвідо Кнопп написав, що Голокост був частиною спільної історії, і ми відповідальні за пам'ять про власну історією, про всі її позитиви та про всі її неґативи. Саме таких підходів сьогодні дотримуються наші польські колеги. Нам презентували останню книгу відомого дослідника Януса Гроса «Страх», документальне дослідження про погром в польському містечку Кьольц у липні 1946 року, коли поля­ки немилосердно забили десятки своїх односельців -євреїв, що пережили нацистську окупацію - гетто, табори - та повернулися до рідних домівок. Там є одне вражаюче фото: на похованні жертв погрому присутні їхні родичі у польській військовій формі, що пройшли всю війну, захи­щаючи Польщу від нацизму... Ми бачили на власні очі, що ця книга є в багатьох книгарнях, її наклад становить близько 100 тисяч примірників, в польському суспільстві триває її відкрите обговорення.
У час, коли наша група перебувала на території колиш­нього табору смерті для євреїв Собібор, у Польщі відзнача­ли 65-ті роковини повстання в Собіборі, внаслідок якого декільком десяткам приречених на знищення людей вдалося врятуватися. Ми були присутні на офіційній церемонії вша­нування жертв в Собіборі і мали можливість зустрітися з тими, хто пережив табірне пекло - голландським євреєм Юліусом Шелвісом, польським - Томашем Блатом та інши­ми. Ці зустрічі справили на наших студентів велике вражен­ня. Перед нами виступали люди, які на власні очі бачили людську ницість і людську гідність в умовах тотальної екст-реми нацизму.
У Центрі вивчення історії Голокосту опрацьовано відповіді на запитання анкети: «Чи змінилося Ваше власне ставлення та розуміння теми Голокосту після семінару? Як­що так, то чому, як саме, під впливом чого?». Більшість учас­ників семінару відповіли так: «.Перевернули уявлення про Голокост, дали можливість відчути себе часткою цього пек­ла. Після відвідання таборів смерті багато що змінилося в ставленні до життя в цілому. Під впливом побаченого й по­чутого стала зрозумілою суть трагедії народу. Раніше це сприймалося як факт фізичного винищення, історична подія, соціальне явище, нині завдяки свідкам, лекторам та екскурсоводам відчула психологічний аспект. Відчувши жа­хи того часу, зрозуміла, що це стосується всіх нас, і ми не маємо права забути.»