МІЖНАРОДНИЙ ПЛЕНЕР ВІДТЕПЕР У СЛАВСЬКУ

Станіслав ВЛАСЕНКО

Славське, невеличке містечко, розташоване у передгір'ях Карпатна півдні Львівської області, відоме, насамперед, як гірськолижний курорт. Проте, останнім часом тут відбуваються події, що здатні змінити традиційні уявлення про цей чарівний куточок української природи.
Близько сорока художників із різних реґіонів України, Росії, Білорусі й Сполучених Штатів Америки зібралися в Славську на Другий міжнародний пленер жи­вопису «Максим». Перший відбувся на берегах Сени, аж ось тепер його естафету прийняла гостинна Бойківщина.

Як зауважив ректор Львівської національної ака­демії мистецтв Андрій Бокотей, нині пленерний рух пе­реживає часи відродження і сприяє міжнародному спілкуванню митців. Американський художник Ігор Філіпів говорить, що в штаті Коннектикут, де він живе, також є живописні гори Аппалачі, але українські Карпати він любить більше.

Ініціаторами імпрези стали художники Оксана і Дмитро Ареф'єви. Палкі цінителі живопису часто збирали у себе вдома друзів-художників. Саме під час однієї з та­ких домашніх посиденьок, згадує львівськийо художник Орест Косарь, і виникла думка про спільну роботу на повітрі серед живописних краєвидів. Проте пройшло понад сім років, перш ніж вдалося втілити омріяне в життя. Пленер відбувся під патронатом Львівської національної академії мистецтв, а за його художню кон­цепцію відповідали львівські живописці Орест Косар, Орест Манюк і Віктор Стогнут. Щодня художники знаходили сюжети для своїх робіт на вулицях Славська, на схилах гір, берегах річок.

І щодня навколо них збиралися цікаві місцеві жителі й усюдисущі туристи. Адже не всім їм довелося бачити процес творчості, процес народження тво­ру мистецтва. І, звичайно ж, найцікавішою була славська малеча. Саме для неї одного дня художники провели майстерклас. Маленькі художни­ки малювали поруч із справжніми митцями, горді і щасливі такій нагоді, що запам'ятається надовго.

Цікаво було спостерігати, як садиба Ареф'євих поступово перетворювалася на своєрідний музей живопису. Картини були скрізь - в кімнатах і коридорах, в їдальні і на кухні. Навіть сауну було заставлено етюдами й картинами. А кожного вечора відбувалося обговорення, і колеги були найсуворішими критиками, проте за два тижні творчі люди, традиційно індивідуалісти, жодного разу не сварилися. І все це завдяки доброзичливій атмосфері, створеній господинею дому - пані Оксаною.

«Їм подобалося в Славську малювати, подобалося жити у мене, - каже вона, - а мені подобалися вони самі та їхні роботи». Це підтверджує Ігор Гапон зі Львова: «Слава богу, що з'являються такі люди, щоправда їх поки небагато, але сподіватимемося, що це стане за приклад іншим бізнесменам».

Фінальним акордом Другого міжнародного пленера «Максим» став вернісаж учасників. Були тут шановані гості, лунали промовисті слова. І стало зрозуміло, що наро­дилася традиція.

Адже в Європі багато популярних курортів, які у міжсезоння приймають художників і шанувальників мистецтва. А за ними сюди спрямовується потік туристів. Може серед таких місць незабаром з'явиться і Славське. Гірськолижний курорт претендуватиме ще й на звання одного з центрів пленерного живопису.