«Є НА СВІТІ ТАКА КРАЇНА». КРАЇНА МРІЙ

Катерина МОРО

Чекаємо цих двох днів цілий рік. Бо свято. Свято народної музики, народних майстрів, звичаїв, а цього року до нього додалися ще й Літературні читання від спільноти Інша Література, від видавництва «Факт». Вибираємося хоч на один день, готуємо вбрання, плетемо вінки, йдемо разом із сім'єю, друзями.

Для дітей на особливому майданчику народні ігри, а ще дітлахи можуть навчитися виготовляти птахів, витинанки та іграшки. А також послухати казки, оповідки, бувальщини та небилиці від Лірника Сашка.

На Алеї Майстрів гончарі, ткачі, ковалі, писанкарі, вишивальниці, різьбарі, майстри з виготовлення килимів, а також ляльок та іграшок з соломи, лози. До того ж всі охочі можуть повчитися й засвоїти якусь прикладну науку. Охочих безліч.

Тут збираються, як сказала Ніна Матвієнко, воістину терплячі. Бо налаштовані на свято гості і учасники, радіють сонцю і не лякаються зливи.

А як престижно стало носити вишиванки, і скільки їх тут на дорослих і на дітях, а скільки купують – і полтавські, і подолянські, і гуцульські. Бажаючі можуть взяти участь у конкурсі «Вишивай» з Кока-Колою!» і отримати чудовий приз.
Розпочалася програ ма виступом Ніни Матвієнко та ансамблю давньої музики Костянтина Чечені. І понеслося. Не все побачене перерахуєш, бо не всіх і встигнеш побачити. Просто назву гурт автентичної української музики «Буття», колектив корінного співу с. Нересниця (Закарпаття), гурт середньовічних білоруських співів та гудів Стари Ольса (Білорусь), ромський ансамбль Джипсі.ч / Gipsy.cz (Чехія), Караван Фамілія / Karavan Familia (Угорщина), українські, бесарабські, молдавські танці від гурту Фанфаре Оркестра (Одеса), народознавчий гурт корінних співів Володар, Карпатт / Karpatt (Франція), Кел / Kal (Сербія) і багато ще чого.

І безумовно головним є те, що акцент на «Країні мрій» робиться на автентику – музичну, мистецьку, народознавчу. Все, що тут побачиш і почуєш, виховує стиль, смак і розуміння непідробності народного мистецтва.

Серед народних майстрів переважали українці з різних реґіонів, хоч були й екзотичні японці і двоє кримських татар, які привезли свої вироби. А як було б здорово, аби були тут і угорські, і румунські, і грецькі майстри, а також німці, поляки, естонці й інші. Люди, що відвідують свято, побачили б національне різнобарв'я України, традиційні ремесла народів, що живуть у нашій країні. На жаль, саме цього не було.

А могло бути, якби Головне управління у справах національностей КМДА та й Держкомнацрелігій подумали б про це. Натомість міська адміністрація паралельно з «Країною мрій» організувала такий собі скорочений варіант «Фольклорами». Зникла сама можливість познайомитися з народним життям, одягом, традиціями, ужитковим мистецтвом, кухнею. А тут було організовано концерт, який всі присутні вже неодноразово бачили. Концерт не народного мистецтва, а художньої самодіяльності, що з автентичним мистецтвом не має нічого спільного.
Все це свідчить про те, що сучасні тенденції збереження справді народного мистецтва непопулярні в керівних колах, як в державних, так і в самих громадах. Вести пошук, записувати, досліджувати національне мистецтво набагато складніше, ніж співати і танцювати ширвжиток. Совкова традиція живе і перемагає, і очевидно переможе, бо вже скоро підуть з життя носії національної культури, а з ними і пам'ять про те, що насправді вважали народною культурою наші пращури. Як казав колись Жванецький, «с уходом стариков со сцены и из зала положение уравновешивается».

І слава Богу, що є Олег Скрипка, що є така країна, як «Країна мрій». Вона дає наснагу і надію, що ще не все втрачено.