ШЛЯХИ РОЗВИТКУ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ РОБОТИ НАД ПРИСЛІВ'ЯМИ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МОВИ ІВРИТ)

Наталія БАКУЛІНА,
науковий співробітник лабораторії навчання російської мови а інших мов етнічних меншин Інституту педагогіка АПН України

Мова іврит – давня мова єврейського народу, яка акумулює знання про єврейське суспільство та багатогранну й давню культуру єврейського народу, є однією з багатьох мов, що стала частиною мовної освіти за часів незалежної України. Кожна мова є портретом національної культури, а пізнати, зрозуміти та прийняти культуру можна саме через мовний образ. Адже мова і культура – невід'ємні одна від одної: мова є частиною духовної культури й водночас породженням самої культури та засобом її вираження. Мова – є джерелом пізнання світу, засобом спілкування й одним із найважливіших чинників існування нації. Тому однією з першорядних задач навчання мови, зокрема мови іврит, постає розвиток соціокультурної компетенції як складової комунікативної компетенції учнів (поряд з мовною (лінгвістичною) та мовленнєвою).

У полікультурній державі пріоритетного значення і актуальності набуває розвиток міжкультурної компетенції учнів як складової соціокультурної компетенції. Як зазначає І. Ґудзик, «для подолання національного егоцентризму учнів вкрай необхідні міжкультурні зіставлення, які сприяють розумінню багатоманітності мов і культур, розвивають уміння розуміти іншого та, тим самим, краще розуміти себе, вчать замислюватися над тими сторонами життя, що ними раніше не усвідомлювались, сприяють їхньому власному етнічному самопізнанню».
Розвиток міжкультурної компетенції передбачає формування в учнів міжкультурних вмінь і навичок, а саме: «здатність привести до спільного знаменника рідну й іноземну культури; культурну чуттєвість і здатність визначити й використати різні стратегії для контакту з представниками інших культур; здатність виконувати роль культурного посередника між рідною культурою й іноземною, успішно долати міжкультурні непорозуміння та конфліктні ситуації; здатність долати стереотипи у стосунках».

Є. Пасов виділяє такі вміння, спрямовані на розвиток взаєморозуміння у міжкультурному діалозі: «бачити в чужому не тільки те, що нас відрізняє, а й те, що нас об'єднує; дивитися на події, людей, вчинки та ін. не зі своє точки зору, а з позиції чужої культури; змінювати оцінки (самооцінки) в результаті пізнання чужої культури, відмовлятися від стереотипів; інтерпретувати чужі цінності; дивитися на відоме по-новому, бачити у відомому щось нове; співчувати представникам іншої культури, розуміти їхні почуття; радіти новому пізнанню чужої культури для глибшого пізнання своєї; бачити етимологічний зв'язок між фактом культури та словом, що його позначає».

Шукаючи шляхи формування міжкультурної компетенції як складової соціокультурної компетенції молодших школярів на уроках мови іврит у школах України, одним із ефективніших методів стала робота з прислів'ями. Відомий єврейський письменник Г. Полянкер писав: «Щоб краще і глибше пізнати народ, його душу, необхідно вникнути не тільки в його історію, побут, традиції, а й в літературу, і в його фольклор, цю невичерпну духовну скарбницю, яка створювалася впродовж століть. Все це незліченне багатство не залишається у вузьких рамках одного народу – відбувається взаємозбагачення не тільки літератур, а й фольклору. Адже справедливо відзначається в одній з єврейських приказок: «Незнайоме прислів'я – єврейський талмуд» (в значенні «підручник»)». На прикладі роботи над прислів'ями різних народів можна проаналізувати та порівняти спільне й відмінне у соціокультурному розвитку того чи іншого народу, побачити, як історичний розвиток впливав на взаємопроникнення та взаємовплив лінгвокультурних знань. Цей аспект навчання мови вкрай важливий і для виховання взаєморозуміння в міжнаціональному діалозі, і для збагачення особистості, і, власне, для пізнання реалій життя, втілених в мову і мовлення.

Яскравим прикладом такого зіставлення є праця доктора Й. Гурі «Всё хорошо, что хорошо кончается» – збірник прислів'їв англійською, російською, мовами їдиш та іврит. В ньому автор спробував відібрати двісті найуживаніших прислів'їв кожної із зазначених мов, прийнявши за основу два способи розкриття значень прислів'їв: еквівалентність (абсолютна або відносна) та аналогія. За визначенням доктора Й. Гурі, еквівалентні прислів'я не лише збігаються за смислом, а й базуються на одному й тому ж образі. Так, наприклад, прислів'я «????? ??? ????? ???» (дослівний переклад: «Новий віник – добрий віник») має еквівалент у російській мові «Новая метла чисто метет» і в українській мові «Нова мітла (новий віник) чисто (гарно) замітає (мете)», або «Кожна мітла спершу добре замітає»). На відміну від них, аналогічні прислів'я збігаються за смислом, але базуються на різних образах. Так, наприклад, івритське прислів'я «?? ??? ????? ???» ( дослівний переклад українською «У пустелі кожна колючка – квітка»), має аналог російського прислів'я «На безрыбьи и рак рыба» та українських «На безриб'ї (на безводді) і рак риба».

Тобто, у різних мовах, попри історичний розвиток, є прислів'я, які збігаються не лише за змістом, а й за формою. Такі еквіваленти та аналоги виникли в мовах іврит, їдиш, українській, російській та англійській в різні історичні періоди під впливом проникнення біблійних прислів'їв (мовою іврит й арамейською) в їдиш, російську та українську мови, проникнення їдишиських і слов'янських прислів'їв у сучасну мову іврит і формування загальноєвропейського шару прислів'їв й усталених виразів. Так, багато віків прислів'я з мови іврит переходили у давньогрецьку та старослов'янську мови. Завдяки перекладам П'ятикнижжя (у єврейській традиції – ТАНАХу ) на майже усі мови світу, біблійні (танахічні) фразеологізми та прислів'я закріпились у слов'янських й інших мовах. У сучасній російській мові вживається не менш як сто десять фразеологізмів і прислів'їв танахічного (біблійного ) походження.

Мова іврит також запозичила лінгвістичні елементи з інших мов. Понад сімнадцять століть (132–135 рр. н.е. до кінця XIX ст.) мова іврит припинила функціонування як розмовна й існувала лише у писемній формі. Тому основна маса івритських прислів'їв мають давнє походження та зафіксовані у ТАНАсі й Талмуді. За роки відродження мови іврит як розмовної, вже понад ста років, прислів'я запозичувалися з мови їдиш, російської, української, польської, арабської, англійської, французької тощо. Так, наприклад, прислів'я «?? ????? ?? ???????» (дослівний переклад «З їжею приходить апетит»), прийшло у різні мови з французької, а саме з роману Ф. Рабле «Гаргантюа та Пантагрюель»( 1953), де воно звучало як «L' appetite vient en mangeant». Відповідно аналогічні прислів'я виникли й у російській мові «Аппетит приходит во время еди», й в українській мові «Апетит з їдою прибуває».

За роки існування держави Ізраїль з'явилась й незначна кількість прислів'їв саме ізраїльського походження. На приклад, «????? ?? ??? ??? ???» (дослівний переклад українською мовою: «У пустелі кожна колючка – квітка»).
Для роботи над прислів'ями на початковому етапі нами було відібрано лише ті зразки, що відповідають рівню сформованості лінгвістичних знань учнів та їхньому життєвому досвідові, та у яких яскраво відображено соціокультурні особливості. Наведемо приклади.

Прислів'я «?????? ?????» («І стіни мають вуха» – укр., «И стены имеют уши» – рос.) має як еквівалентне значення з українською та російською мовами – «У світі немає таємниць», так і глибинніше культурне навантаження. В івриті слово «котель» має два значення – безпосереднє позначення предмету «стіна» та вираз «Стіна плачу» – західна стіна Храму, що була зруйнована і понині залишається святим місцем для єврейського народу всього світу, куди й досі приходять та приїздять люди зі своїми молитвами до Бога. Тому для євреїв це прислів'я насамперед означає те, що Всевишній чує молитви, які промовляються від усього серця біля «Стіни плачу». Це прислів'я походить з Ваїкри (????? ??? ??).

Порівняймо івритське прислів'я «?? ??? ??? ??? ????»,(???? ?, ??) (дослівний переклад українською: «Якщо немає борошна, немає Тори») та російського прислів'я «Голодное брюхо к ученью глухо». Російською мовою це прислів'я має таке значення: «неможливо чогось навчатися, коли людина голодна». Але у мові іврит воно відображає особливе ставлення євреїв до знання, до вчення. Адже для євреїв «вчення» – це пізнання Тори (Біблії), воно є основою єврейського традиційного життя і світогляду. У єврейській традиції Тора є вчителем, музою, що надихала Творця. Навіть великий письменник Х.-Н. Бялік, який, до речі, народився в Україні, писав, що саме «Тора зберегла єврейський народ». І сьогодні євреї вивчають ту саму Тору, яку вивчали їхні праотці. Але єврейські мудреці так трактують це прислів'я: «Неможливо розвивати духовність, навички вчитися, коли не задоволені земні потреби».

На підтвердження цього є й інше прислів'я з одного стародавнього сувою «???? ??? ????» («Тора – це світло»), яке у російській мові має аналог «Ученье – свет, а неученье – тьма», а в українській – «Ученому світ, а невченому тьма», «Наука в ліс не веде, а з лісу виводить», «Знайко біжить, а незнайко лежить».
Івритське прислів'я «?? ???? ??? ?? ????» (дослівний переклад українською мовою: «Якщо забажаєте, немає в цьому казки») має аналоги в українській та російській мовах: російське «Терпение и труд всё перетрут» й українські «Терпінням і працею всього добудеш», «Працюватимеш – то й матимеш», «Хто робить – голий не ходить». Формальне значення в даних мовах дуже подібне, але існує певний культурологічний нюанс, на який варто звернути увагу. Мовою іврит слово «????» – не лише «казка». Адже, «Агада» – перлина єврейської усної традиції, є збіркою легенд, бувальщин, які передавалися з покоління у покоління, ще до нашої ери, а записана була у ІІІ–V ст., і вперше видана російською мовою Х.-Н. Бяліком та І.Х. Лавницьким 1910 р. Така словникова й культурологічна робота значною мірою збагатить школярів, буде сприяти формуванню соціокультурної компетенції.

Прислів'я «?? ????? ??? ??? ??????» дослівно перекладається так: «Не кидай каміння в колодязь, з якого пив». Це прислів'я також має аналоги в українській та російській мовах, а саме: російською «Не плюй в колодец – пригодится воды напиться», та українською «Не плюй у криницю (колодязь), [бо] пригодиться (доведеться, трапиться) води напитися», «Не погань (не брудни) криниці, [бо] схочеш водиці». Ці прислів'я нас вчать, що не можна не брати до уваги даність, можливість, людей, які зустрічаються на твоєму шляху. Але в мові іврит дане прислів'я розкриває більш глибоке, навіть життєво важливе значення. Це прислів'я міститься у розділі «В пустелі» (?????). Адже криниця (колодязь) для давніх євреїв була єдиним джерелом існування в пустелі, а її знищення призводило до винищення життя, людей, худоби, будь-якої рослинності тощо. Тому для євреїв, що вийшли з Єгипту та поневірялися пустелею, це прислів'я було законом життя та співіснування в конкретних природних умовах. Саме тому це прислів'я ілюструє нам особливості побуту людей і вплив на подальшу культурно-історичну спадщину.

Прислів'я «Добре ім'я краще за багатство» говорить само за себе – ніяке багатство не може бути краще за добре ім'я людини. А добре ім'я людини – це її добрі справи, вчинки та стиль життя у великому сенсі. Цікаво, що аналог цього прислів'я мовою іврит «??? ?? ???? ???» («Добре ім'я краще за добру олію») також має власне соціокультурне значення. Адже оливкова олія в прадавні часи у євреїв мала велике значення для релігійного й повсякденного життя – це був єдиний засіб для освітлювання та ритуальних обрядів. До того ж процес виготовлення олії був дуже складним і вимагав особливої технології та зусиль. Та, незважаючи на це, навіть таке багатство, як олія, все ж таки для євреїв мало менший сенс, ніж добре ім'я людини, її вчинки.

Як зазначалося вище, івритське прислів'я «?? ??? ????? ???» ( дослівний переклад українською «У пустелі кожна колючка – квітка»), має аналог російського прислів'я «На безрыбьи и рак рыба» та українських «На безриб'ї (на безвідді) і рак риба», «На безлюдді й Хома чоловік», «У степу й хрущ м'ясо», «Немає співця – послухаєш горобця», «Голодному й опеньки м'ясо». На цьому прикладі ми бачимо відображення характерних рис флори та фауни відповідно до природних зон, які безпосередньо впливають на світосприйняття людини та віддзеркалює ці особливості у мові та мовленні.

Цікавим є порівняння прислів'їв, які є еквівалентними за значенням, але кожне з них відповідає певним народним святам. Це українські прислів'я «Не все котові масниця [буде й великий піст]», «Минулася котові масниця (масничка)», аналогічне російське прислів'я «Не всё коту масленица» та івритське прислів'я «?? ??? ??? ?????» (дослівний переклад українською мовою: «не кожного дня Пурім»). Дані прислів'я попереджають, що «не завжди у житті свято», але поняття «свято» для кожного народу є своєрідним. Так, язичницьке свято «Масниця» прижилося у християнській традиції, а свято «Пурім» – традиційне історичне свято єврейського народу. Цікаво, що за календарем ці свята стоять дуже близько одне від одного: Масниця – кінець лютого – початок березня, а Пурім – березень. Але змістове наповнення цих свят зовсім не перетинається, адже Масниця символізує проводи зими, а Пурім – свято врятування єврейського народу від тотального знищення, що мало не сталося у V ст. до н.е., коли Юдея перебувала під владою Персії. В історії єврейського народу були ще спроби повного ґеноциду (зруйнування Другого Храму Римом у І ст. н.е., вигнання євреїв з Іспанії у ХV ст. і Голокост у ХХ ст.). Тому це свято має непересічне історико-культурне значення. Але воно радісне, бо це свято свободи та визволення, яке супроводжується карнавалом, веселощами, смачним і тривалим застіллям, і тому ці веселощі не можуть тривати завжди.
Робота над прислів'ями не лише сприяє збагаченню словникового запасу молодших школярів, а й занурює учнів у культурну й національну багатоманітність світу, вчить відчувати спільне й особливе в кожній культурі й мові, краще і глибше розуміти один одного, виховує повагу до іншого, є джерелом формування міжкультурної компетенції як складової соціокультурної компетенції учнів.
Розглянута проблема не вичерпується роботою над прислів'ями, а є лише одним із багатьох шляхів розвитку міжкультурної компетенції як складової соціокультурної компетенції, так і комунікативної компетенції в цілому. Для розвитку комунікативної компетенції учнів у контексті діалогу культур слід здійснити відбір змісту навчання, опанувавши який, учні б набули досвіду сприйняття фактів тієї чи іншої культури, усвідомлення їхнього місця в ній, зіставлення з фактами рідної культури, аналізу цінностей, включення їх до системи власних знань і здатності діяти відповідно до нових знань; відтворити культурні контексти та відповідні ситуації системи взаємовідносин; визначити відповідні методи та прийоми роботи, засоби навчання тощо. Адже за наявності сформованої міжкультурної компетенції виникатиме міжкультурна комунікація, яка, в свою чергу, формує міжкультурне усвідомлення учнів.